Опішня та Хомутець подали заявки на участь в проєкті “Найгарніше українське село”
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Опішнянська територіальна громада та Хомутець Миргородського району подали заявки на участь в проєкті “Найгарніше українське село”.
Поки що лише два села з Полтавщини вирішили позмагатись за звання найгарнішого в Україні.
Ось декілька фактів про Опішню:
Старовинне село Полтавщини із насиченим козацьким минулим та званням столиці гончарного мистецтва. За одним із літописів, уперше згадується в ХІІ ст., а за документальними джерелами в першій половині ХVІІ ст.
Назва села має декілька цікавих версій. Перша зафіксована назва містечко «Опочинське» – це була вотчина польського князя Вишневецького. Місцеве населення називало його Опішнє, воно було крайнім населеним пунктом тогочасної Гетьманщини, а в білоруській мові «апошні» означає крайній, останній. За другою версією, «Опішне» походить від слова «опішитися», тобто відпочити, опочити, зупинитися, зійти з коня, адже містечко було на перехресті торговельних і транспортних шляхів. Також, назва походить від «опока» – тобто назви осадової мікропористої породи.
Після Люблінської унії 1569 року українські землі увійшли до складу Речі Посполитої. Опішня на той час було значним торговельним і ремісничим центром. З 1650 року Опішня − сотенне містечко Опішнянської сотні. Містечко мало власну символіку: ратушну печатку з зображенням бичачої голови. З 1654 року Богдан Хмельницький одержав у особисте володіння місто Гадяч з навколишніми селами й містечками, у тому числі й Опішню.
Опішня, як і кожне місто Лівобережної України XVII–XVIII ст., була фортецею. З різних боків вона була укріплена ровами, земляними валами й дерев’яними стінами. З 1658 року зберіглася згадка, що опішняни зачинили міську браму, не впустивши загін козаків і сербських найманців, очолений полковником Іваном Богуном.
До середини ХІХ століття містечко стає одним із найбільших центрів українського гончарства. Вже на 1846 рік в Опішнянській волості гончарством займалися до 400 людей. Гончарні вироби продавали на місцевих торгах, на міських і губернських ярмарках Полтавщини, а також відправляли партіями в інші регіони країни.
Наприкінці 19 – на початку 20 століття в містечку вже працювало близько 1000 майстрів. Вони забезпечували найкращу кераміку, а у селищі відкрили першу в лівобережній Україні земську навчальну гончарну майстерню
Декілька фактів про Хомутець:
Село засноване ще у XVI ст. Тут розташована цікава пам‘ятка архітектури – садиба Муравйових-Апостолів.
В 1689 році миргородський полковник і майбутній гетьман Лівобережної України Данило Апостол, отримав універсал на володіння Хомутцем у гетьмана Івана Мазепи і хутір перетворився в родовий маєток Апостолів☝🏻Родина Апостолів були видатними українськими військововими.
Пізніше вони поєднали свої долі з сім’єю Муравйових, тому їх нащадки почали використовувати подвійне прізвище. На початку XIX століття садибою володів нащадок Данила – історик, письменник і дипломат Іван Муравйов-Апостол. Саме за його наказом був перебудований палац і перепланований парк.
Будівля має стилістику бароко з переходом в класицизм – це робить її оригінальним зразком садибної архітектури України почала XIX ст.
В 1806 садибу перепланували і саме тут збиралися майбутні декабристи.
Дуб-трійця, що знаходиться на території – унікальний дуб з трьома стовбурами, посаджений Іваном Муравйовим-Апостолом на честь його синів-Сергія, Матвія та Іполита, які були видатними декабристами, двоє з них загинули в боротьбі проти царського режиму.
Зараз уся ця краса доживає свій вік. А колись тут лунала фортепіанна музика та кипіло далеке від столиць, життя декабристів
Конкурс триватиме по 20 вересня. З 1 по 15 листопада працюватиме професійне журі.
Оголошення переможців – 16 листопада!
Переможець отримає винагороду на розвиток своєї громади від команди та партнерів проекту.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
